Жанр: оповідання
Тема: як людина бореться за життя в Білій Пустелі
Ідея: уславлення
людини, яка кидає виклик смерті і перемає її, сили волі, витримки, жаги до
життя
Елементи сюжету
Експозиція – опис
Півночі та золотошукачів.
Зав’язка –
Білл кидає свого хворого товариша.
Розвиток дій –
герой бореться за життя.
Кульмінація –
сутичка з вовком.
Розв’язка –
порятунок героя.
«Жага до життя» - оповідання, доведення:
• Невеликий прозовий твір;
• Невелика кількість героїв (двоє);
• Однолінійний сюжет;
• Невеликий проміжок часу (декілька тижнів);
• Стислі описи.
Проблеми, які
порушені у творі: проблеми людської
гідності, життя і смерті, дружби та зради)
Випробування героя
1. підвернув ногу
|
Той, що йшов позаду, посковзнувся на гладенькому валуні й ледве не впав,
але в останню мить утримався на ногах, голосно зойкнувши з болю. Мабуть, у
нього запаморочилась голова; заточившись, він випростав вільну руку, ніби
шукав опертя. Ставши рівно, він спробував ступити вперед, але знов похитнувся
і мало не впав. — Агов, Біле! Я
підвернув ногу!
|
2. зрада друга
|
Біл так і не
оглянувся. Товариш дивився йому вслід, і, хоч його обличчя ніяк не
пожвавилося, очі засвітилися тугою пораненого оленя. Біл вийшов, кульгаючи,
на той берег і подався далі, не повертаючи голови. Чоловік, що стояв серед
потоку, вдивлявся йому вслід.— Біле! — гукнув він ще раз. Це був благальний
крик дужої людини, що потрапила в біду, але Біл не обернувся.
|
3. самотність
|
Він озирнув те коло
світу, в якому залишився. Невесела картина. З усіх боків, аж до обрію,
одноманітна пустеля, пагорби всі пологі й низькі. Ані деревця, ані кущика, ні
травинки — нічого, крім безкрайньої страшної пустки; і в його очах нараз
проблиснув страх.
|
4. голод
|
"Голод давався взнаки". " голод гнав його вперед".
"...рибка втекла", ін з'їв двох пічкурів сирими "лиш тому, що
наказував розум. Чоловік усвідомлював: щоб вижити, треба їсти".
"Він страшенно ослаб, йому паморочилося в голові, іноді так, що аж в
очах темніло. Його почали мучати галюцинації, муки голоду щоразу повертали
розум, до дійсності". Але його діймав лише
голод: цілу ніч йому снилися обіди, бенкети та столи, заставлені
найрізноманітнішими стравами.
|
5. поєдинок з ведмедем
|
Одчайдушну хоробрість змило хвилею страху. А що, коли звір нападе на
нього, слабосилого? Він міцніше затис у руці ножа і подивився просто у вічі
ведмедеві. Ведмідь став на задні лапи й вичікувально рикнув. Якби чоловік
побіг, ведмідь погнався б за ним, але чоловік не втік. Осмілілий зі страху,
він теж загарчав, дико, люто, вкладаючи в це гарчання весь свій страх.
Ведмідь одступив убік, погрозливо рикаючи: він і сам злякався цієї загадкової
істоти, що стояла прямо й не боялась його.
|
6. боротьба з вовком
|
він угледів вовчу
голову. Гострі вуха не стирчали догори, як у інших вовків; очі були тьмаві й
налиті кров'ю, голова понурилася. Він був хворий. Звір не зводив з нього
голодного погляду. Він то ліз навкарачки, то непритомнів, а вовк усе
плентався слідом за ним, кашляючи і хриплячи. Його коліна стали суцільною
раною, як і ноги; кривава смуга тяглася за ним по каменях та мохові. Якось,
оглянувшись, він побачив, що вовк пожадливо вилизує слід, і зрозумів, який
його чекає кінець, якщо... якщо він сам не вб'є вовка. I почалась одвічна
страшна трагедія боротьби за існування: хвора людина повзла, хворий вовк
шкутильгав за нею — дві вмирущі істоти волоклися через пустелю, чигаючи на
життя одна одної.
|
Герой на судні Бедфорт.
|
Вони обстежили нишком його койку. В ній
знайшлося повно сухарів, матрац був напханий сухарями, в кожному закутку були
сухарі. I все ж чоловік мався при своєму розумі. Просто він уживав запобіжних
заходів на випадок голоднечі, та й годі. Вчені сказали, що це минеться; воно
й справді минулося, перш ніж «Бедфорд» кинув якір у бухті Сан-Франциско.
|
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що
стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості
характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу
від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується
мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та замученому тілі, відчай
від марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій.
Сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного
бажання жити, спокій, що змінив страх, терпіння, з яким герой продовжує свій
важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком.
Роль природи
Природа на початку. «Сонце ховалося за товщею сизих хмар. Прокинувсь він о
шостій ранку і якусь часину нерухомо лежав на спині, втупившись очима в сіре
небо. Ніде ані деревця, ні кущика — саме тільки сіре море моху, серед якого
розкидано сірі скелі, сірі озерця та сірі струмки. Небо теж було сіре. А на
небі ні сонця, ні навіть проблиску сонця.»
Природа в кінці. «Зійшло яскраве сонце… Погода була прекрасною. Почалося
коротке бабине літо північних широт». «Бабине літо ще продовжувалося»
Висновки: кожна
Людина повинна боротися за своє життя, бути здатною постояти за себе, нести в
собі знаряддя сили, сміливості, доброзичливості, духовної і громадянської
відваги і, найголовніше,— Любити Життя, сповнене духовної боротьби.
Немає коментарів:
Дописати коментар