Зворотній зв'язок

Презентації, публікації



Критерії обдарованості
Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:
1. Часто "перескакують" через послідовні етапи свого розвитку.
2. У них чудова пам'ять, яка базується на ранньому мовленні.
3. Рано починають класифікувати і диференціювати інформацію, що надходить до них.
4. Із задоволенням захоплюються колекціонуванням, при цьому їхня мета - не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підставах.
5. Мають великий словниковий запас. Із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття.
6. Можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них.
7. Дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять ніяких обмежень своїх досліджень.
8. У ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв'язки, робити правильні висновки.
9. Можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються" в своє заняття, якщо воно їм цікаве.
10. Мають сильно розвинуте почуття гумору.
11. Постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу.
12. Відзначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно.
13. Часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію.
14. Їм бракує емоційного балансу, вони часто нетерплячі та поривчасті.




Типи обдарованих дітей.
1. Найкраща дитина: усі його люблять, робить те, що йому кажуть і як; любить подобатися.
2. Бунтівник: сперечається, з ним важко спілкуватися, часто в нього виникає стан емоційно вольового напруження, коли щось загрожує досягненню його мети.
3. Підпільник: знає, що за обдарованість не платять, а навпаки вимагають, тому прагне не вистрибувати, а бути як усі.
4. Втікач: випадає з ліцейної системи, не може підлаштуватися до вимог ліцею, викладачів, майстрів виробничого навчання.
5. Двобічний: відстає або має вади фізичні; його розглядають як слабкого, не помічають обдарованості.
6. Цілеспрямований: незалежний, автономний, знає собі ціну, знає, чого хоче. Найкращий тип для розробки індивідуальної програми.
У кожного з цих типів свій стиль поведінки, свої потреби, своя система взаємин, свій емоційно-вольовий статус. Ось чому до кожного має бути індивідуальний підхід, як у школі, так і в сім'ї.



Основні проблеми обдарованих дітей
 (за Л. Холлінгуорт)
В обдарованих дітей протягом їхнього життя виникає досить багато різноманітних проблем, серед яких можна виділити:
1. Ворожість до школи. Навчальна програма для них нудна й нецікава, тому що не відповідає їх здібностям. Отже, можливі порушення в поведінці, за які до дітей застосовуються «каральні» заходи.
2. Ігрові інтереси. Обдаровані діти люблять складні ігри й байдужі до простих, котрими захоплюються їхні однолітки. Як наслідок, діти залишаються в ізоляції.
3. Конформність. Вона виявляється у відкиданні стандартних вимог, особливо якщо вони йдуть урозріз з інтересами обдарованої дитини.
4. Занурення у філософські проблеми. Замислюються над питаннями життя і смерті, релігійних вірувань і т. п.
5. Невідповідність між фізичним, інтелектуальним і соціальним розвитком. Часто обдаровані діти віддають перевагу спілкуванню зі старшими, і їм досить важко стати лідерами.
Ми уже відзначали, що обдаровані діти досить уразливі. Уітмор виділяє такі причини уразливості:
  • прагнення до досконалості (перфекціонізм) - не заспокоюються, не досягаючи вищого рівня;
  • відчуття незадоволеності - дуже критичні до себе та своїх досягнень, низька самооцінка;
  • нереалістичні цілі - часто ставлять завищені цілі, а не досягаючи їх, засмучуються та переживають;
  • надчутливість - дуже сприйнятливі до сенсорних стимулів: слова й невербальні сигнали сприймають як неприйняття себе оточуючими. Часто таких дітей уважають гіперактивними, тому що вони постійно реагують на подразники та стимули різного роду;
  • потреба в увазі дорослих - оскільки діти цікаві, вони часто монополізують увагу дорослих, через що можуть виникати тертя у стосунках з іншими дітьми;
  • нетерпимість - більш обдаровані діти часто виявляють нетерпимість стосовно інших дітей, які стоять нижче за них за інтелектуальним розвитком.
  •  
Принципи побудови програм для обдарованих дітей
Яким же чином варто працювати з обдарованими дітьми?
Карне, Шведел і Ліннемайер виділили деякі основні принципи складання програм для обдарованих дітей молодшого віку:
1. Кожна дитина неповторна. Необхідно виділити сильні та слабкі сторони кожної дитини та скласти програми, що відповідають її потребам.
2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часом відрізняються несприятливим «Я-образом». Необхідно допомогти їм знайти реалістичне уявлення про себе. Особливо важливо згладити невідповідність між високим інтелектуальним розвитком і доступними руховими навичками.
3. Родина відіграє найважливішу роль в освіті обдарованої дитини, тому вона повинна працювати в тісному контакті зі школою.
4. Оскільки обдарованих дітей відрізняє широка сфера інтересів, програма повинна включати різноманітний матеріал, збалансований і сприятливий їх усебічному розвитку (в емоційному, руховому плані й у сфері спілкування).
5. Обдарована дитина, яка навчається в одній групі із «середніми» дітьми, повинна мати можливість спілкуватися з настільки ж розвиненими однолітками.
6. Керувати програмою навчання обдарованих дітей повинна людина, яка має спеціальну підготовку й відповідний досвід роботи.
7. Невід'ємна частина програми - система її оцінки. Важливо визначити, якою мірою дитина досягає поставлених цілей. У такий спосіб можна виявити слабкі місця програми й визначити, наскільки вона задовольняє потреби дитини. Тому повинна мати місце добре організована, ефективна й постійно діюча система виявлення обдарованості, в якій беруть участь і батьки.
8. Щоб забезпечити поступальний хід розвитку, програма повинна передбачати оптимальний і плановий перехід дитини з одного рівня на іншій. Це вимагає спільних зусиль адміністрації, учителів і батьків.
9. Одного інтелекту в житті недостатньо, тому програма повинна розвивати цілеспрямованість, наполегливість і бажання довести справу до кінця.
10. Програма повинна передбачати розвиток творчих здібностей дитини.



Наставники обдарованих дітей
І школа, і батьки обдарованих дітей потребують допомоги людей, які володіють спеціальними знаннями й навичками у сфері роботи з такими дітьми. Ю. Яблоновська виділяє такі риси професіонала, який може працювати з обдарованими дітьми:
  • високий рівень інтелектуального розвитку;
  • чуйність;
  • почуття власного достоїнства;
  • здатність переносити великі моральні витрати;
  • гарна саморегуляція;
  • уміння підтримати, захистити, надати допомогу;
  • комунікативність;
  • добрі організаторські здібності;
  • уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів психодіагностики особистості дитини, з огляду на її індивідуальні й вікові особливості;
  • уміння адаптувати свою діяльність до особистості кожної дитини;
  • уміння розробляти й упроваджувати авторські програми;
  • уміння створювати ситуацію успіху, умови для самореалізації особистості учня, стимулювати творчість дитини;
  • уміння використовувати у своїй діяльності інноваційні методи та технології навчання й розвитку дітей.

Немає коментарів:

Дописати коментар