"Про коника та цвіркуна"

Історія написання

Джон Кітс був закоханий у природу, яка постає в його віршах у різних проявах. Картини природи у творах поета зображені спокійними й прекрасними, сповнені різних звуків і барв. Вірш був створений у 1817 р. в результаті творчого змагання поетів Джона Кітса і Лі Гента в описі пейзажу.

Про коника та цвіркуна

 Поезія землі не вмре ніколи,

Опівдні, як мовчать серед гілок

Птахи в гаю, невтомний голосок

Обнизує покоси й частоколи.

Це коник, він поймає гори й доли,

На стернях довгий ведучи танок,

А стомиться — стихає на часок

У затінку стебла або стодоли.

Поезія землі не оніміє:

Коли зима в мовчання крижане

Поля заковує, цвіркун у хаті

Заводить пісню, що в теплі міцніє,

Нагадуючи всім, хто задрімне,

Спів коника в траві на сіножаті.

                 (Переклад Василя Мисика)

THE POETRY of earth is never dead:

When all the birds are faint with the hot sun,

And hide in cooling trees, a voice will run

From hedge to hedge about the new-mown mead;

That is the Grasshopper’s—he takes the lead 5

In summer luxury,—he has never done

With his delights; for when tired out with fun

He rests at ease beneath some pleasant weed.

The poetry of earth is ceasing never:

On a lone winter evening, when the frost 10

Has wrought a silence, from the stove there shrills

The Cricket’s song, in warmth increasing ever,

And seems to one in drowsiness half lost,

The Grasshopper’s among some grassy hills.

December 30, 1816.