О. Пушкін. Біографія

О.С.Пушкіна (1799-1837) Біографія

Олександр Сергійович Пушкін – відомий російський поет, письменник, драматург, казкар.

О. С. Пушкін — великий російський поет — народився у Москві 1799 року. Він ріс разом зі своїми старшою сестрою Ольгою і молодшим бра­том Льовушкою.

Мати, Надія Осипівна Ганнібал, була онукою арапа Петра І. Батько, Сергій Львович, походив зі збіднілого старовинного дворянського роду. Був знайомий із багатьма російськими письменниками. Сам по­троху писав. У сім'ї Пушкіних усі захоплювали­ся літературою, поезією. Навіть діти пробували складати вірші.

Олександр рано захопився книгами. У їхньо­му домі була багата бібліотека, і він частенько цілі ночі проводив за читанням, уже в одинадцять ро­ків дивував дорослих своїми знаннями, поетични­ми здібностями. Від його віршів була в захваті се­стра Ольга — улюблений товариш і співбесідник Олександра.

Марія Олексіївна Ганнібал (бабуся О. С. Пуш­кіна) була чудово освіченою для свого часу жін­кою, знала багато казок.

Ще маленьким, примостившись у величезному робочому кошику бабусі, серед клаптиків тканин і клубків різнокольорової вовни, хлопчик, затаму­вавши подих, прислухався до її голосу. Він дрімав, і казкові образи приходили до нього уві сні.

Марія Олексіївна дуже любила розумного хлопчика. Той відповідав їй взаємністю, вчився в неї російської мови, а коли підріс, жадібно слу­хав її розповіді про російську давнину, про царя Петра І, про свого прадіда Ганнібала.

Особливо любив Олександр Сергійович свою няню Орину Родіонівну, просту і добру селянку. Колись вона була кріпачкою. Отримавши «віль­ну», навіки пов'язала свою долю з сім'єю Пушкі­них. Ця дивовижна російська жінка не знала гра­моти, але пам'ятала безліч російських народних казок, пісень, прислів'їв, примовок, повір'їв та билин, які майстерно розповідала.

Мастерица ведь была И откуда что брала:

А куда разумны шутки, Приговорки, прибаутки, Небылицы, былины Православной старины!

Уже відомим поетом Пушкін записав зі слів няні сім казок, які послужили матеріалом для «Казки про царя Салтана», «Казки про попа і його робітника Балду», «Казки про мертву царівну і про сімох богатирів» та ін.

Записи свідчать, як складно і співучо розпо­відала Орина Родіонівна казки своєму 25-річному вихованцю і як поет прикрасив їх своєю фанта­зією, у яку чудову форму втілив.

Захоплюючись багатством вимислу, високими моральними ідеалами народних казок, Пушкін захоплено говорив: «Що за розкіш ці казки! Кож­на є поемою!» Він міг годинами слухати казки, а прислів'я і приказки порівнював із золотом.

            Коли діти підросли до них були запрошені гувернери (домашні вчителі).

Сперва Madame за ним ходила,  

Потом Monsieur ее сменил.   

Ребенок был резов, но мил.  

Monsieur l'Abbé,  француз убогой, 

Чтоб не измучилось дитя, 

Учил его всему шутя,   

Не докучал моралью строгой,    

Слегка за шалости бранил   

И в Летний сад гулять водил  

Когда же юности мятежной  

Пришла Евгению пора,  

Пора надежд и грусти нежной,

Monsieur прогнали со двора.

У 12 років Пушкін поступив у Царськосільський ліцей, де провчився 6 років.

Ліцей був задуманий царем як учбовий заклад для його синів. Сюди приймали дітей з найвідоміших дворянських родин. (30 учнів було, 29 закінчили: 17 – по громадянській службі, 12 – по військовій)

Режим дня: 6г. – підйом, сніданок,  7-9 г. лекції, 9г. – чай, 10. – прогулянка, 10-12 – лекції, 12-13 – прогулянка, 13 – обід, 14-15 – чистописання або малювання, 15-17 – лекції, 17-18 – чай прогулянка, 19 – повторення уроків, 20.30 – вечеря, 21-22 – вечірня молитва, сон. По середам та п’ятницям – танці або фехтування, по суботам – баня.

Всі ліцеїсти писали вірші. Але найталановитішим виявився Пушкін. Перший вірш його був опублікований у 1814 р., називався  “К другу стихотворцу”

Благослови, поэт! В тиши парнасской сени 

Я с трепетом склонил пред музами колени:

Опасною тропой с надеждой полетел,

Мой жребий вынул Феб, и лира мой удел

Кожен учень мав прізвисько: Пушкін – француз, Данзас – кривляка (секундант),

Дельвіг – соня, (редактор журналів), Яковлев – паяц

Горчаков – став дипломатом, міністром закордонних справ, пережив всіх

Кюхельбекер, Пущін – декабристи, Корсаков – композитор, Вольховський – генерал

Пушкін не любив нім.мови та математики

Ліцеїсти видавали рукописні журнали: «Вісник», «Ліцейський мудрець»,

8 січня 1815 р. відбулися державні іспити

1. Закон Божий. 2. Географія. 3. Історія. 4. Нім.мова 5. Моральні та політичні науки. 6. Латинь. 7. Франц.мова. 8. Математика. 9.Фізика. 10. Рос.словесність. 11. Читання власних творів

О.Пушкін читав «Спогади у Царському селі»

Старик Державин нас заметил, И в гроб сходя, благословил

Випуск відбувся 9 червня 1817 р. Ліцейська пісня на муз.Корсакова, сл.Дельвіга

Шесть лет промчались, как мгновенье,

В объятьях сладкой тишины,

И уж Отечества призванье

Гремит нам: шефствуйте, сыны!

Постимся, братья! Руку в руку!

Обнимимся в последний раз!

Випускники ліцею кожного року відмічали річницю закінчення ліцею. Пушкін часто писав вірші на цю дату.

Друзья мои, прекрасен наш союз!  

 Он, как душа, неразделим и вечен — 

Неколебим, свободен и беспечен, 

Срастался он под сенью дружных муз.  

Куда бы нас ни бросила судьбина       

И счастие куда б ни повело,      

Все те же мы: нам целый мир чужбина;

Отечество нам Царское Село.

Після закінчення ліцею в червні 1817 в чині колезького секретаря Пушкін був призначений на службу в Колегію закордонних справ, де не працював і дня, цілком віддавшись творчості.

Ще в ліцеї поет почав працювати над поемою “Руслан і Людмила”, яку закінчив вже в Петербурзі. У поемі діють казкові персонажі, змальовуються неймовірні пригоди, чарівні перетворення. Цей твір мав великий успіх.

Видатний російський поет, старший сучасник О. Пушкіна, Василь Андрійович Жуковський подарував поетові свій портрет із написом: «Переможцеві-учневі від переможеного вчителя в той високоурочистий день, коли він закінчив свою поему "Руслан і Людмила"».

Вступом до поеми є відомі рядки "Край лукомор'я"

За волелюбні твори, Пушкіна заслали на Південь. Він побував на Україні, в Києві, Одесі, Катеринославі, Кам`янці. А потім його заслали у родове помістя Михайлівське.

Повернувшись у Петербург, поет закохався у Наталію Гончарову і у 1831 р. одружився з нею. Мав 4 дітей.

Захищаючи честь дружини, Пушкіна було смертельно поранено на дуелі з Жоржем Дантесом.

   Помер поет 29 січня 1837 року. «Солнце нашей поэзии закатилось»

«Погиб поэт, невольний чести, Пал оклеветанный молвой»

Портфоліо О.Пушкіна

1. О.Пушкін (1799-1837) - російський поет, письменник, драматург, казкар

2. "Сонце російської поезії"

3. Народився у Москві у дворянській родині

4.  Навчався у Царськосільському ліцеї

5. Любив слухати народні казки, які розповідала няня Орина Родіонівна

6. За волелюбні твори був засланий на Південь (побував в Києві, Одесі, Катеринославі, Кам`янці); у родове помістя Михайлівське.

7. Сім'я. Дружина Наталія Гончарова. Мав 4 дітей.

8. Смерть. Захищаючи честь дружини, був смертельно поранений на дуелі з Жоржем Дантесом.

9. Основні твори. Оповідання: "Заметіль", "Панна-селянка"; повісті: "Дубровський", "Капітанська донька"; поеми: "Руслан і Людмила", драми: "Маленькі трагедії", "Борис Годунов"; роман у віршах "Євгеній Онєгін"; казки: "Казка про мертву царівну та сімох богатирів", "Казка про рибака і рибку", "Казка про царя Салтана"

Особливості казок О.Пушкіна

віршована форма	Казки О.Пушкіна	літературна обробка фольклорних казок
емоційні картини природи		глибоке проникнення в людські почуття
події розвиваються бурхливо, стрімко		яскраві та самобутні персонажі

Використаний матеріал взятий з сайту http://svitliteraturu.com/load/dopomoga_uchnju_iz_zar_lit/5_klas_zar_lit/biografija_o_pushkina_dopomoga_uchnju/35-1-0-730