Альбатрос. Працюємо з текстом

Аналіз вірша

Переклад: Дмитро Павличко

Буває, моряки піймають альбатроса, Як заманеться їм розваги та забав. І дивиться на них король блакиті скоса — Він їхній корабель здалека проводжав. Ходити по дошках природа не навчила — Він присоромлений, хода його смішна. Волочаться за ним великі білі крила, Як весла по боках розбитого човна. Незграба немічний ступає клишоного; Прекрасний в небесах, а тут — як інвалід!.. Той люльку в дзьоб дає, а той сміється з нього, Каліку вдаючи, іде за птахом вслід! Поет, як альбатрос — володар гроз і грому, Глузує з блискавиць, жадає висоти, Та, вигнаний з небес, на падолі земному Крилатий велетень не має змоги йти.

Вірш був написаний у 1842 році під час поїздки на острів Маврикій, куди направив Бодлера вітчим, щоб по­вернути його на путь істини. Шарль, перебуваючи 10 місяців на кораблі під наглядом капітана і спостерігаючи за птахами, роздумував над власною долею.

У перших рядках автор розповідає, як матроси задля розваги ловлять величних альбатросів, «що люблять пролітати слідами кораблів». Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжує кораблі. На палубі він має вигляд дуже безпорадного птаха.

Автору жаль птаха, свій біль і сум він передає у підкресленні величі цього володаря просторів.

Поступово цей образ набуває символу образу самого поета і його долі у людському вирі життя. Шарль Бодлер не знаходить розуміння серед людей і тому не може злетіти думкою, а «волочить... крила велетня по землі».

З образом цього птаха пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплюється ним і висловлює йому співчуття. У полоні альбатрос стає безсильним і смішним, бо він - жертва насилля.

У цьому вірші Шарль Бодлер протиставляє високе і низьке, небесне і земне, поет і натовп, втілюється мотив боротьби добра і зла, у ньому висловлені гіркі роздуми автора про трагічну долю поета в сучасному йому суспільстві.

Символи у вірші

Альбатрос, тобто сам поет - це світ прекрасного, добра. Моряки - зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту.

Море - сим­волізує життя; корабель, човен - людську долю; грім, гроза, блискавка - життєві негаразди.

В «Альбатросі» стверд­жується божественна сила мистецтва, з найбільшою пов­нотою втілена у постаті поета. Ав­тор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, "міць велика", але його на­магаються приборкати. Він не може протистояти сусп­ільству, як птиця натовпу матросів. На­товп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Така позиція автора.