Щоб
мучить мене, крайнощі у всім
Зійшлися;
я – клубок із протиріч,
В
душі моїй зустрілись день і ніч,
Веселий
щойно - враз стаю сумним,
Впадаю
в гріх й розкаююсь у нім,
Любов
кляну й хвалу їй шлю навстріч,
Вогонь
я й лід, жену й тікаю пріч,
Німий
в мольбі, великий у малім.
Я
зневажав ще вчора небеса –
Молюсь
сьогодні й Богові лещу,
А
завтра вже від страху затремчу –
Й
набожність потім знов моя згаса.
Коли
тремтів від страху я – ті дні
Спасіння,
може, принесуть мені.
Немає коментарів:
Дописати коментар