Старий Новий Рік

Вітаю всіх зі Старим Новим Роком! Нехай він принесе у Ваші сім'ї Мир, Любов та Злагоду, Щастя, Здоров'я та всіляких гараздів! Веселих свят!!! 

Старий Новий Рік 2016: 

традиції, історія свята, звичаї та прикмети 

Кожен рік в ніч з 13-го на 14-е січня Україна святкує незрозуміле іноземцям свято, яке називається Старим Новим Роком.

 Старий Новий рік – це рідкісний історичний
феномен, додаткове свято, яке вийшло в результаті зміни літочислення. Через розбіжності календарів ми відзначаємо Новий Рік двічі – за старим і новим стилем. Таким чином, в ніч з 13 на 14 січня кожен може дозволити собі "досвяткувати" найулюбленіше свято.

Історія свята

Традиція відзначати Старий Новий рік виникла

після 1918 року, коли в Російській імперії було введено нове літочислення. Різниця між юліанським календарем ("старим стилем") і григоріанським календарем ("новим стилем") становить 13 днів, завдяки чому і з'явилося це, в якомусь сенсі, унікальне свято.

Традиції на Старий Новий Рік. Щедрий вечір

Вечір напередодні Старого Нового Року у народі називається щедрим. Святкування його походить від стародавнього дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це також день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланки). Міланка-Вода приходить на Щедрий вечір разом із Василем-Місяцем сповістити господарів про майбутніх урочистостях і погостювати, в народі так і називають — гостини Меланки. В українській народній традиції обидва свята об'єдналися в Щедрий вечір, або свято Меланки. В цей день, вранці, починають готувати другу обрядову кутю — щедру. На відміну від багатої, яка готується на Різдво, вона не пісна. Як і на багатий вечір, кутю також ставлять на покуті. Крім того, господині печуть млинці, готують пироги та вареники з сиром, щоб віддячити гостей, який прийдуть сьогодні ввечері щедрувати і засівати.

Звечора і до півночі щедрувальники обходять оселі. Дівчатка-підлітки поодинці чи гуртом оббігають сусідів, щоб защедрувати. На Меланки ходять і групи хлопців. Це називається "водити Меланку". Хлопці в масках висловлюють добрі побажання, веселять піснями, танцями, жартівливими сценками. Один з них, зазвичай, перевдягнений в жіноче вбрання і його називають Меланкою.

За давнім звичаєм перебрані ("ряжені"), закінчивши ритуальний обхід, вранці йдуть на роздоріжжя палити "Діда", або "Дідуха", – снопи соломи, що стояли напоготові від Святого вечора до Нового року. Потім компанія організовує стрибки через багаття. Це обряд очищення від спілкування з нечистою силою.

А наступного дня, на світанку, йдуть посівати зерном. Зерно беруть у рукавицю або в торбину. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. Зайшовши до хати, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком. Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – тільки хлопці, тому дівчата не посівають.

Обряди

Зі щедрою кутею пов'язано багато побутових обрядів. Так, щоб залагодити якийсь конфлікт, сусіди йшли один до одного миритися, щоб Новий Рік зустріти в мирі та злагоді. Хлопці, котрі перед цим "отримали гарбуза" (відмова від дівчини), вдруге засилали сватів з надією на згоду. Ввечері цього дня дівчата ворожать. За старим звичаєм, коли дівчата починали ворожити, парубки викрадали в них вдома двері або калітки, як би не чинили опір господарі. Щоб повернути вкрадене, батько дівчини мусив виставити могорич.

Прикмети

У перший день Старого Нового Року в будинок обов'язково повинен зайти першим чоловік, саме тому запрошують посівальників хлопців. І тому дівчата засівати не ходять. Люди також говорять, що якщо ніч після Нового Року тиха і ясна, буде щасливий рік не тільки для людей, але й для худоби. Якщо сонце високо зійде, увесь рік буде щасливим, а особливо добрим буде садовий урожай. Якщо іній рясно вкриває дерева, буде врожай зернових і добрий медозбір. Якщо падає м'який сніг — на врожай, а коли тепло, то літо буде дощовим. Який перший день у Новому Році, такий і рік буде: якщо на Меланії відлига, чекають теплого літа.

                                                                                   Джерело - Ukrnet
                                                                                   Художнє оформлення - Олена Наливайко