Світ пам'ятає... Голокост

     У 2005 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, згідно якої 27 січня увесь світ відзначає Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту.
Саме цього дня 1945 року Радянська Армія визволила в'язнів найбільшого нацистського табору смерті Аусшвітц-Біркенау в Освенцімі. За час існування цього концтабору в ньому загинули, за деякими оцінками, від
1,5 до 2,2 млн. осіб.
       Голокост (з давньогрецької — «всеспалення») — найбільш розповсюджений термін, який позначає політику переслідування і знищення людей єврейської національності нацистським режимом. 27 січня у різних країнах світу вшановують пам'ять жертв Голокосту. Українці згадують загиблих в Бабиному Яру.
       Голокост як національна і особиста трагедія - провідна тема творчості єврейського німецькомовного поета й перекладача Пауля Целана, який народився і прожив 23 роки в Україні. Своїм батькам, які були депортовані фашистами в Задністров'я і замордовані там, поет присвятив вірш ”Осокоре…”

Трагедія Голокосту розкривається через особисту трагедію поета. Цей вірш – ніжний і скорботний плач сина за загиблою матір’ю, його сповідь природі.

  Осокоре, ти в пітьмі сивієш.

Моя мати сивини не знала.

Зелено, купаво на Вкраїні.

     Моя світла мати не вернулась.

      Хмаро, ти наповнюєш криниці.

Моя тиха мати гірко плаче.

          Зірко, ти снуєш вогнисту стрічку.

       Серце матері свинець пронизав.

         Двері, хто вас висадив із петель?

    Моя ніжна мати вже не прийде.